Один хлопець виростав у сім’ї, де була звичайна традиція – говорити добрий ранок одне одному, а дівчина навпаки ніколи не віталася так у своїй сім’ї. Після їхнього одруження перший скандал у них відбувся саме на цій основі: Чому ти кажеш мені добрий ранок, як ніби ми чужі? Чому ти кажеш мені «на добраніч», якщо ми не прощаємось і спимо разом на одному ліжку?

Здається дрібничка, але навіть і вона може стати маленькою іскрою для великого вогнища.

Потім ця жінка каже: «Яка ж я була сліпа коли виходила за тебе заміж!?». «От бачиш від чого я тебе вилікував», – відповів їй чоловік, посміхаючись.

Для багатьох чоловіків все просто: жінка повинна мене слухатися, покорятися і догоджати мені, і на цьому крапка. Але чи все так категорично і однозначно? Насправді ні! Бог не робить дискримінації і любить всіх однаково, але доручає кожному свою роль у сім’ї.

Оскільки чоловік є голова жінки, оскільки спочатку був створений він, тому варто почати розгляд питання про покору у відносинах подружжя з ролі чоловіка.

Після того, як Адам і Єва згрішили, Бог їх запитує: чому ви їли заборонений плід?, то вони почали звинувачувати одне одного. «Це жінка, що Ти дав мені її, вона дала мені цей плід», – сказав Адам.

Ну як тоді вони звинувачували одне одного і не хотіли признавати власну провину так і тепер. Тільки жінка щось зробить не так, одразу летить фраза: Ти Єва, ти змія і т.д.

Хтось написав таку інструкцію для сім’ї.

1. Чоловік голова сім’ї
2. Якщо щось не подобається, то подивіться 1 пункт

Мама, а правда що у інших країнах дівчата виходять заміж за тих кого не знають?

Це правда в усіх країнах

Ти памятаєш, той вечір коли я зробив тобі пропозицію, і ми увесь вечір потім мовчали? – це був кращий вечір мого життя.

Чоловік поставлений головою над жінкою, авторитетом для неї і дітей. Авторитет в світському менталітеті в основному будується на домінації, страсі і залякуванні. В Божому Царстві основа авторитету – любов і служіння. Написано: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зі словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна»(Еф.5,25-27). Як Христос посвятив себе Церкві, як себе за неї видав? Коли говориться про відносини Христа і Церкви, не йдеться про Церкву як інституцію чи організацію, мається на увазі «ecclesia»- зібрання людей, отже йдеться про відносини між Ісусом і Його народом. Христос зробив все, аж до смерті на хресті, щоб свій народ витягнути з рабства гріха, вберегти і спасти. Яке відношення Христа до Церкви зараз? Він безперестану піклується про неї, годує її, провадить, опікується нею. Якщо чоловік має таке відношення до жінки, то він може претендувати на її покору. Але якщо його відношення не таке, якщо воно не відображає відношення Христа до Церкви, то, очевидно, претендувати на покору жінки для такого чоловіка, як мінімум, недоречно.

Жінці важко покорятися диктатору і деспоту, який маніпулює і використовує її.

Набагато легше слухатися і покорятися тому, хто тебе любить і шанує.

«Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить жінку, себе самого любить»(Еф.5,28). Люблячи свою жінку чоловік не робить чогось великого, якогось героїзму чи не знати якого вчинку. «Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як Христос Церквою»(Еф.5,29). Тому чоловік поставлений дбати за жінку і за дітей.

Жінка – моє тіло. Як я люблю себе, так маю і її любити. Так і її доглядати.

З огляду на біблійні стандарти і природу обох статей варто окреслити ряд сфер життя родини, які належать до компетенції чоловіка:

1. Підтримання порядку в родині, планування всіх подій.
2. Планування сімейного бюджету, управління витратами.
3. Турбота про якісне і різноманітне харчування родини.
4. Виховання дітей : навчання і покарання.
5. Опіка над самопочуттям жінки: від фізичного до емоційного.
6. Первосвященик і єпископ домашньої церкви.
7. Віддати жінці все, що має, і самого себе.

Чоловік голова родини, в повноті відповідальний за все, що в ній відбувається. Наскільки далеким є Божий стандарт від повсюдно поширеного українського матріархату! Саме чоловікові Бог дав відповідний склад розуму, спосіб думання. Чоловік живе розумом, думати для нього – означає існувати, він часто гасить в собі пориви емоцій чи голос інтуїції, рідко дає волю почуттям, а тим більше – не дозволяє собі керуватись ними у вчинках чи рішеннях. Не так жінка, бо вона – емотивне створіння, ведена почуттями, інтуїцією, бажаннями. Якщо кожен з них займає відповідне, властиве йому місце в подружжі, таке поєднання через комунікацію, розмови, діалог функціонує гармонійно та ідеально.

Жінки більш вразливі і запальні, а чоловіки більш стресостійкі і витривалі.

Чоловік покликаний дбати про те, щоб в домі було що їсти, одягнутися, за що задовольнити певні потреби чи сплатити рахунки. В сучасному світі не завжди чоловік може таким бути, бо часом жінки заробляють більше за своїх чоловіків. Але в основі чоловік повинен провадити економію сім’ї, а не жінка, не залежно від того, хто є джерелом прибутків чи хто скільки заробляє. Внаслідок емотивності і чуттєвості жінки більш схильні до нераціональних витрат чи покупок зайвої кількості продуктів харчування чи просто красивих, але непрактичних і насправді непотрібних дрібниць. Чоловік краще надається до стратегічного планування бюджету, до здорової ощадливості, тому приймає основні рішення щодо розподілу коштів, видає дружині потрібні суми на обговорені важливі витрати.

В англійському перекладі Біблії «піклується»(див. Еф.5,28) передається висловом «ніжно дбає», який ближчий до оригіналу, ніж українське слово. Для багатьох чоловіків направду проблематично показати і виявити ніжність до своїх жінок. Хоч по своїй природі обидві статі потребують відчувати ніжність, для жінок ця потреба на порядок більша. Тому, коли чоловік не проявляє достатньо ніжності до жінки, вона відчуває себе «закинутою». Жінці необхідно, щоб чоловік хвалив її, бо саме через похвалу вона відчуває, що чоловікові потрібна.

Чоловік мав би бути опорою жінці, а жінка – чоловікові. Часто жінка не дає собі ради з хатніми обов’язками, їй «вилазять на голову» діти, вона не встигає приготувати їжу, особливо коли ходить на роботу. Тоді чоловік, як опора і реальна підтримка для жінки, мав би їй помогти, хоча для чоловіків, можливо, це найтяжче і найнеприємніше заняття.

Отже, чоловік покликаний зробити все, щоб жінка була в доброму стані (як  і робить все, для того щоб в доброму стані було його власне тіло). Якщо жінка не функціонує нормально – це вина чоловіка. Жінці, яка сидить вдома, зовсім не легше від чоловіка, який ходить на роботу, навпаки, часто їй набагато тяжче – бо нудно!

По своїй природі чоловік складений так, що його інтереси екстравертовані, жіночі ж – інтравертовані. От і складається так, що їх інтереси ніби лежать по різну сторону хатнього порога. Мудре подружжя вчиться жити інтересами одне одного, взаємно цікавитись подіями протягом дня, ділитись переживаннями, обговорювати бажання і плани, таким чином перетворюючи цю відмінність на збагачення і збудування, а не приймаючи її як камінь спотикання.

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господові, бо чоловік – голова жінки, як і Христос – голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам»(Еф.5,22-24). Перед тим, як вимагати від жінки покори чи послуху, чоловік повинен запитати себе: чи я є реальним авторитетом, чи є я відповідальною людиною, чи відповідаю я за свою сім‘ю? Бо не жінка відповідає за сім’ю, а чоловік! Якщо чоловік буде відповідальним у своїй сім’ї, то, воістину, хіба нерозумна жінка не слухатиме такого. Чоловік має любити свою жінку, а любов – це не емоції і почуття, це рішення волі бажати іншому добра за будь-яких обставин. На шлюбі чоловік і жінка обіцяють перед Богом дбати одне за одного, чоловік бере на себе відповідальність, вирішує бажати тій особі (своїй жінці) добра. Не дивлячись на те, що жінка часом емотивна, язиката, змучена, неспокійна – чоловік повинен дбати за неї і хотіти для неї добра, бо пообіцяв це робити перед Богом. Вдячна жінка такого чоловіка без проблем, а з радістю буде слухняною і покірною!

Покора не осягається ні примусом, ні криком, ні моральним чи фізичним тиском. Покора полягає в тому, що жінка є підтримкою для свого чоловіка. Де є мудра і побожна жінка, там навіть дурний чоловік функціонує так, як треба. Жінка повинна бути фундаментом, на який чоловік може опертися. Якщо вона не виконуватиме своєї функції, то і чоловік свою теж не зможе виконувати. Отже, правильний баланс у відносинах вигідний обом сторонам!

Якщо чоловік дозволяє собі бути в сім’ї егоїстом, така сім’я не зможе нормально функціонувати. Коли подружжя заходить до церкви брати шлюб, коли кладе руки на Євангеліє для складання шлюбної присяги – в той момент втрачається приватність тих осіб, його перед нею і її перед ним. Якщо в когось з подружжя і далі залишається щось «приватне», що приховане чи закрите від іншого, то така сім’я не функціонує нормально, це лише дві людини, які живуть на одній території.

Відповідальність за релігійне виховання дітей, за духовну атмосферу в домі, за релігійну формацію дітей несе чоловік, бо він первосвященик свого дому. Як Христос хоче і дбає, щоб церква була святою і непорочною (див.Еф.5,27), так святість жінки і дітей повинна стати пріоритетом для чоловіка. Якщо він не виконуватиме своєї місії в тому плані, діти матимуть проблеми у стосунках з Богом і будь-яким духовним авторитетом, оскільки в свій час для них не був авторитетом батько. Основною причиною неконтрольованості і вседозволеності в поведінці покоління сучасної молоді є те, що їхні тати «запхали свій авторитет мамам під спідницю». Коли дитина не має досвіду життя під сильним і мудрим авторитетом батька, який представляє для неї Бога, їй дуже важко буде навчитись приймати Божий авторитет і в любові слухати його і коритись. Причиною порушення відносин між членами сім’ї часто, на жаль, є жінки, які самі виросли без батькового авторитету, тому не можуть і не вміють довіряти своїм чоловікам.

Вихід один : чоловік повинен взяти даний Богом авторитет в свої руки. Цей авторитет не осягається в книжках чи примусом, його здобувають «на колінах», у постійній молитві, в співпраці з Божим милосердям, в приведенні функціонування свого дому до стандарту Божого слова. Якщо наші сім’ї не є прикладом християнських сімей – це зразу видно сторонній людині, як би старанно не приховувалось чи маскувалось, одразу очевидно, хто в родині головний, яку виконує функцію і як відноситься до іншого. Якщо наші сім’ї не є прикладом християнської сім’ї – не зможемо проповідувати Євангеліє, не зможемо дати іншим свідчення, бо в нас в домах то не функціонує, бо ми в родинах не живемо згідно Євангелія. «Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, …щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з всякою повагою, – бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу?»(1Тим.3,2-3;5) Якщо ми не можемо дати раду в своїй родині, то як зможемо давати собі раду в спільноті, в церкві, як зможемо допомагати іншим, якщо самі в себе не можемо навести лад? Це принципово важливе питання.

Якщо власна сімя не є нашою фортецею, то нею не зможе бути і спільнота, не можна говорити про якусь духовну боротьбу, якщо в нас діряві тили! Тому «нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає свого чоловіка »(Еф.5,33)!