Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими,
хто сидить у краю тіні смерті, Світло засяє над ними
(Іс. 9:1)
Кожного ранку над землею сходить величаве сонце. Його яскраві проміння проникають в усі куточки і місця, проганяючи на своєму шляху темряву. Наступає новий день. Люди прокидаються від сну і приступають до праці.
Подібним чином дві тисячі років тому назад над планетою Земля зійшло Сонце Правди – Ісус Христос. Він Сам засвідчив про Себе: “Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто повірує в Мене, у темряві не зоставався” (Ів. 12. 46). Своїм з’явленням на цей світ Він розсіяв духовну темряву, яка століттями панувала в серцях людей. І це світло поширювалось і розповсюджувалось, починаючи з Єрусалиму, Самарії і далі до найвіддаленіших куточків землі.
Свого часу воно сягнуло і нашого рідного краю – Буковини. Побачивши це світло і відчувши його тепло знайшлися ті, які охоче впустили його в своє серце. Разом з тим багатьом це Сонце Правди шкодило, вони не могли дивитись на Нього, тому що справи їхні були злі. Такі люди чинили великий спротив розповсюдженню цього світла, та як кажуть: “рукою сонця не закриєш”. Воно все більше підіймалось, все більше променіло, аж доки не засяяло в повній своїй красі.
Якраз про поширення цього Правдивого Світла в Чернівцях і в наших Карпатах розповідає книга Григорія Пастушака «Світло Христової Євангелії на Буковині». В ній йдеться мова про історію започаткування і розвиток євангельсько-баптистського руху в буковинському краї. Зміст книги охоплює період з кінця ХІХ ст. і до сьогодення. В ній використано багато фотоматеріалу, архівних документів різних часів та особистих спогадів членів церков.
Ця книга особливо корисна для молодих християн, адже дуже важливо знати свою духовну спадщину і старатись зберегти її.
«А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його…»
(Мал. 4:2)